Однак, процес стабільного зростання у довгостроковій перспективі вимагає від усіх суб’єктів господарювання розробки та впровадження механізмів стимулювання якісних факторів росту. Важливу роль при цьому відіграє вдосконалення управління на різних рівнях, яке дозволяє, з одного боку, знаходити та використовувати ці інтенсивні фактори зростання, з іншого – в кожному окремому підприємстві налагодити ефективно діючу виробничо-управлінську систему, спроможну самостійно, у найкоротші строки досягати поставлених цілей. Критична сукупність конкурентоспроможних підприємств є локомотивом конкурентоспроможної економіки. Це дозволяє констатувати актуальність подальших досліджень у царині вдосконалення управлінських систем суб’єктів господарювання.
Діяльність підприємства – це погоджений у часі та просторі потік ресурсів (сировини, матеріалів, грошей, трудових ресурсів, інформації тощо), а також запасів, які допомагають балансувати та підтримувати ці потоки для отримання запланованих результатів діяльності. Досягнення ефективності використання цих ресурсів означає налагодження безперервного їх потоку, що дозволяє забезпечити необхідного для певного підприємства співвідношення "вхід - вихід". Така постановка проблеми підкреслює потребу уточнення категорії "ресурс" у зв’язку із часовими параметрами діяльності організацій різних типів.
Категорія "ресурс" часто застосовується в економічній науці. Похідні від неї – ресурси економічні, матеріальні, фінансові, трудові, часові, експортні, інтернету і т.і., численні та швидко актуалізуються. Серед ресурсів, необхідних для діяльності організації, зазвичай зазначають наступні види : матеріально-сировинні, фінансові, людські, інформаційні, енергетичні, техніка і технологія. Енергетичні ресурси інколи поєднують з матеріальними, розуміючи під матеріалами усі категорії матеріально-технічних та енергетичних ресурсів, що використовуються у виробничих процесах. Технологію досить часто відносять до людських ресурсів, так як вони є продуктами знань, носіями яких виступає людина.
Не применшуючи значення логістики у теорії управління реально існуючими суб’єктами господарювання, ми наголошуємо на необхідності подальшого термінологічного уточнення категорій, що застосовуються в економічній теорії та теорії менеджменту. Окреме місце при цьому займає категорія "часовий ресурс", яка з’явилася а ХХ столітті та використовується без належного обґрунтування, хоча саме час, у ХХІ столітті стає найважливішим чинником у конкурентній боротьбі.
Недостатня термінологічна проясненість в економічній науці категорії "часовий ресурс" вимагає звернутися до з’ясування того, який зміст вкладають науковці у окремі її компоненти.
Дослідженню були піддані тлумачні, економічні та етимологічні словники української, російської, французької та англійської мов.
Виявилося, що іменник ("ресурс"), який повинен нести основне змістовне навантаження, досі не має однозначного визначення змісту і у різних джерелах трактується по-різному. Те, що загальновживаної класифікації слова "ресурс" в економічній науці не існує, помітив Л.І. Лопатников, автор одного з сучасних економічних словників1.
Певною мірою таке становище пояснюється тим, що ця категорія з’явилася в економічній термінології порівняно недавно. Слово "ресурс" відсутнє у словнику В.Даля2, виданому у 1882 р., у словнику Брокгауза і Ефрона (1899 р.)3, не містить цього слова і словник А. Преображенського (1910-1914)4. Це дивно, оскільки слово це вже було в обігу, наприклад, воно вживалося у романі М.Чернишевського "Що робити?": "Щоб утримувати сина в Петербурзі, батькових ресурсів не вистачало"5.
Можна припустити, що широке застосування слова іншомовного походження "ресурс" було розпочато від часів індустріалізації, однак і це не відповідає дійсності. Виявилося, що Енциклопедичний словник Гранат за 1932 рік також не містить такого слова6, більш того, воно відсутнє навіть у першому виданні "Большой Советской Энциклопедии" за 1941 рік7.
Категорія "ресурс" (взята без прикметників) відсутня в економічних словниках А. М. Румянцева8 та Макміллана9 (у останньому, додамо мимохідь, відсутнє слово "час") та у етимологічних словниках Г. Циганенко10, П. Черних11, які були створені вже за сучасних умов. Це пояснити важко, і можна лише з великою долею вірогідності припустити, що автори не були зацікавлені у представленні максимально широкого змісту смислоутворюючого поняття цього семантичного ряду, або не уявляли собі, що може існувати "просто ресурс", ресурс як самостійне поняття, без відповідного прикметника (матеріальний ресурс, фінансовий ресурс тощо).
Немає у словниках єдності навіть стосовно самого іменника: деякі словники дають його тільки у множині, тобто "ресурси"12, а "Словник української мови навіть наголосив на цьому: "тільки мн."13. Натомість "Етимологічний словник російської мови" М. Фасмера дає його в однині14.
Усі словники, що вміщують слово "ресурс", вказують на його французьке походження. Однак, не всі однаково знаходять вихідний його зміст у цій мові. Переважна більшість словників указує як на головне призначення "допоміжний засіб"15, однак "Большая Советская Энциклопедия", наголошує, що у французькій мові це слово означає передусім грошові ресурси, а вже потім інші, як-то природні, економічні тощо.
Прояснити ситуацію змогли б французькі словники. Звернемося до них. Один з них дає такі значення:
"1). засіб, спосіб; 2) можливості, здібності; 3) ресурси, засоби; 4) грошові кошти, матеріальні можливості"16.
Інший йому не протирічить, але дає своє, специфічне трактування, обґрунтоване його особливостями як словника фінансових термінів:
"1) ресурси, грошові кошти; 2) активи (банківські), 3) джерела фінансування"17.
Відзначимо: якраз словосполучення "допоміжний засіб" у французьких словниках відсутнє. А на ньому наголошує вже цитований словник М. Фасмера, трактований видавництвом як такий, що "належить до найбільш авторитетних енциклопедичних словників нашого часу". Такі розбіжності не можна пояснити нічим, окрім термінологічної некоректності авторів, упорядників та видавців. Не наголошує французька семантика і на "резервних" відтінках значення.
Англійські джерела теж не заперечують французького походження слова і трактують його зміст: "1). Нове або резервне джерело постачання або підтримки; свіже або додаткове, або сховище на випадок потреб: щось у резерві або напоготові на випадок потреби. 2). Те, чим хтось може скористатися за важких обставин. 3). Можливість (готовність) відповідати ситуації"18.
Вебстерівський словник, як бачимо, дає відтінок: "... або додаткове", але саме як другорядний зміст. А Оксфордський словник сучасної англійської мови А. Хорнбі "1). Забезпечення, постачання товарів, сировини тощо. "2). Те, що допоможе у створенні чогось, що може бути повернуте на підтримку, допомогу"19.
Тут бачимо нову комбінацію змістів: у англійській мові на першому місці ресурсом є щось основне, хоч у відтінках змісту може бути присутнє і значення додатковості.
Кожний ресурс відіграє свою роль після його залучення безпосередньо до виробничих процесів. В свою чергу, його актуальність визначається не тільки входженням до кінцевого продукту, а й сприянням нагромадження параметрів певної якості. Для цього ресурс має опинитися у виробничій системі в належному місці в необхідний час. Невчасне постачання (дострокове – призводить до перевитрат на зберігання, запізнення може сприяти втратам часу для формування або підтримки лідируючих позицій на ринку) ресурсу вимагає пошуку його заміни, зайвих втрат часу на очікування, тобто перевитрат часу. Це дозволяє трактувати і з цих позицій час, як ресурс, продовживши пошук його трактування, виходячи з особливостей виробничих процесів. Краще провести його на прикладі вже цитованого економіко-математичного словника Л. Лопатникова, в якому відтінки її значень представлені найбільш повно.
Почнемо з вже зазначеної відсутності у даному виданні визначення того, що таке ресурс. Замість дефініції представлені якості означуваного поняття. На думку цього автора ресурс - це передусім "потенційна можливість". Він використовує і словосполучення "вільні ресурси" - з цього можна зробити висновок про існування ресурсів "не вільних", тобто вже задіяних у виробництві, про які у цього автора не йдеться окремо.
Така інтерпретація дещо прояснює і значне відставання у визнанні існування слова у російській та українській мовах: його значення перекривалося спорідненими словами "резерв" та "потенціал", і оскільки за поняттям "ресурс" не визнавалося його "вже-залученості" до виробництва, особливої потреби у терміні-двійникові не було.
Подана Л. Лопатниковим структура поняття "ресурс" теж ширша від вузьких меж допоміжних засобів чи запасів: це "природні ресурси, ресурси засобів виробництва, трудові, кінцевих споживацьких благ, інформаційні, фінансові, зовнішні" (с. 460). Кожен з них має згадувану подвійну економічну природу (і як резерв, і як фактор), і категорія ресурсу, на наш погляд, охоплює їх усі.
Певні сліди розділення окремих значень розкидані по словниках і вони не мали суттєвого значення. Наприклад, БСЭ вказувала: "Р. матеріальні складаються із засобів виробництва та предметів споживання, які суспільство має в даний момент", - при цьому неточність формулювань проглядається саме у цьому "має": яке може означати і утримання у резерві - і використання у виробничих процесах?
Відтак можна зробити із проведеного дослідження кілька висновків.
По-перше, слово "ресурс" порівняно недавно увійшло до словникового запасу як української, так і російської мов. У словникових трактуваннях його значення ще не подолало розбіжностей значень, викликаних його хаотичним використанням в усній діловій мові тощо, не набуло наукової чіткості, однозначності і незаперечності. Л. Лопатников недарма не дає його дефініції, а відразу починає з переліку його властивостей, щоб через них передати сутність20. Однак якщо таке становище вже є очевидним, настав час його виправляти.
Очевидно також розбіжність у трактуванні категорії ресурсу в іноземній економічній літературі та в тому розумінні ресурсу, яке використовується в російськомовних виданнях. Формальне перенесення та переклад слова "resources" як ресурси не завжди відповідає усім аспектам, що містяться в цьому понятті при його використанні в російській мові.
На наш погляд, слід визначити, що, на відміну від слова "резерв", слово "ресурс" містить у собі значення не тільки допоміжного, а й основного компонента, необхідного для початку дії або її підтримання.
Особливого значення це твердження набуває тоді, коли ми вдаємося до словосполучення "часовий ресурс". Як відомо, час не можна "запасати", "складувати" чи "акумулювати", щоб в разі потреби використати. Однак менеджери, економісти знають, що цілком можливо так організувати виробничі процеси, кадровий потенціал, що часу не буде бракувати, а, у певному розумінні, створяться і його "резерви".
По-друге, потребує вирішення питання: чи можна трактувати ресурс як "можливість"? Відповідь на нього не міститься у словниках з незаперечною чіткістю: хоч деякі з них, як було показано вище, його використовують.
В проблемно-поняттєвому просторі сучасної економічної науки ставлення до ресурсу як до "можливості" видається нам правомірним і плідним, оскільки допомагає уникнути розбіжностей змісту терміну, надаючи йому найширшого значення та включаючи до нього всі відомі ресурси у будь-якому стані кожного з них. До цього, однак, слід додати, що "можливість" посідає у будь-якому процесі місце перед початком дії, а з її початком вона перетворюється на "здійснення", "втілення". Отже, наголошення на "можливості" як найширшому значенні слова "ресурс", на наш погляд, правомірне лише за умови, що будь-який ресурс ще не задіяно в певних виробничих процесах, коли максимально наближені, до фактичного злиття, значення категорій "ресурс", "резерв" і "потенціал" (див. цитоване 16-те видання "Словаря иностранных слов", де паралель між цими поняттями проведено текстуально). Однак, Велика Радянська Енциклопедія підкреслює ширше і, на наш погляд, ближче до істини значення цього слова: "Матеріальні ресурси утворюються із запасів на початок періоду, за рахунок поточного виробництва, імпорту та інших надходжень". Тобто маємо розгорнуту картину можливих ресурсів як відновлюваних джерел: із минулого (запаси), із працюючого виробництва - та ззовні.
Всі ці міркування мають першорядне значення для подальшого дослідження змісту поняття "часовий ресурс". З ним у словниках тим більше немає ясності. Жодного згадування про нього нам не вдалося знайти у напрочуд детальному словникові Макміллана - а він розрахований якраз на економістів.
"Час" як щось окреме, що не відноситься не тільки до ресурсів, а й взагалі до економічних факторів, можна знайти у Л. Лопатникова. Він, зокрема, вказує на стор. 76: "в) в динамічних моделях можливості взаємної заміни факторів зростають у часі... Різне у часі використання ресурсів". Отже, за Л. Лопатниковим, є окреме поняття ресурсів, а є час як щось цілком відмінне, що до ресурсів не відноситься, однак є необхідною умовою їхнього існування.
На стор. 83 він просувається далі у визначенні того, чим є час в економіці: час - це "фактор": "Фактор часу - компонент будь-якої динамічної економіко-математичної моделі". Але ніде у цього автора немає визнання часу ресурсом. Щось заважає досвідченому економісту прилучити час до переліку ресурсів, але що саме - з цього приводу він не висловлюється, нічого не пояснює і не досліджує.
Економічний зміст часу, тим не менше, привертає його увагу. На стор. 84 він визначає час як функцію і навіть як аргумент, що вже зовсім наближає його до ресурсів: "Функцією часу називається функція, яка відображає зміну економічного показника... в залежності від часу як аргументу".
Далі, на стор. 122, він наближає час і ресурс одне до одного максимально можливо як для умов фактичного невизнання їх тотожності: "Як стверджував В.В. Новожилов, у перспективному плані дефіцитними (тобто обмеженими у порівнянні з потребою), суворо кажучи, можуть бути лише неповторні умови - найкращі природні ресурси і фактор часу. Дефіцитність усіх інших ресурсів може бути усунена в процесі реалізації плану".
Актуалізація поняття часу в контексті обговорення проблем ресурсів, їхніх факторів та функцій, є дуже перпективним явищем. Л. Лопатников фактично вводить час до кола необхідних для виробництва величин, але ніде не зосереджується на їхній спорідненості чи протиставленості як на окремій науковій проблемі, що вже реально існує в економіці.
Можна ставити питання про введення категорії "часовий ресурс організації", оскільки "час" як необхідний компонент для здійснення діяльності організації дає підстави для розгляду часу як ресурсу, яким можна управляти на базі розроблених систем управління та коректного застосування ресурсного підходу до управління, з точки зору взаємозамінності ресурсів. Особливе значення при цьому мають ресурсні стратегії. Так, М. Портер вважає, що конкурентоспроможність відображає продуктивність використання окремих видів ресурсів. Тільки конкурентноспроможна організація здатна виробляти конкурентноспроможну продукцію, вчасно поставляючи її споживачу. Це виводить науковців та практиків на дослідження сутності, механізмів та інструментів ведення конкурентної боротьби, де раціональне використання "часового ресурсу" відіграє визначальну роль21.
Метою будь-якої організації є отримання певного результату у вигляді продукції або послуг при дотриманні встановлених обмежень у часі, тривалість виробництва продукції (послуг) и нормативних вимог до якості продукції (послуг) та рівню суспільно-необхідних витрат22.
"Обмеження у часі" або "тривалість" – в цьому контексті є власне часовим ресурсом організації, а рівень суспільно-необхідних витрат є не що інше, як обсяг (кількість) інших ресурсів (матеріальних, фінансових, людських, енергетичних, інформаційних), необхідних для здійснення послідовного, взаємопов’язаного процесу, виробничо-господарської діяльності.
Таким чином, часовий ресурс організації може бути визначений як встановлена тривалість часу, необхідна організації для отримання певного результату у вигляді конкурентноспроможної продукції або послуг, при дотриманні нормативних вимог до якості продукції (послуг) та рівню суспільно-необхідних витрат. Або : Часовим ресурсом організації можна вважати тривалість часу, необхідну для здійснення послідовного, взаємопов’язаного процесу виробничо-господарської діяльності, споживаючого інші ресурси організації з метою створення продукту або послуги з подальшим поданням їх споживачу.
Підсумовуючи результати дослідження, визначимо, що метод лексикографічного аналізу дав економічній науці несподівані і корисні знання і допоміг виявити реальну і вже визрілу в умовах сучасної української економіки проблему ставлення до часу як до реального виробничого ресурсу, одного з найважливіших у їхньому ряду.
Аналіз функціонування організації зазвичай веде до моделей, які містять багато рівнянь та параметрів, що характеризують даний об’єкт. При цьому практичне дослідження цих моделей досить складне та надто багато коштує.
Використання категорії "часовий ресурс" може спростити процес управляння та зробити його більш надійним. Моніторинг використання "часового ресурсу" дає можливість своєчасно застосовувати адекватні з економічної точки зору заходи. Враховуючи те, що сам процес управління – спливає у часі та йому притаманні властивості безперервності, необхідної послідовності етапів, циклічності, проміжку часу, інертності можуть бути оцінені через поняття часового ресурсу і дати можливість у даному часовому інтервалі прийняти та реалізувати раціональне управлінське рішення.
