Медіація як спосіб вирішення суперечок

Компания: kmbs

Можливо, ви ще не обізнані із таким способом вирішення суперечок як медіація, і хотіли би дізнатись про його переваги у порівнянні зі звичним для нас врегулюванням конфліктних ситуацій у суді? В такому випадку ця інформація саме для вас.

Про можливості та перспективи медіації розповідають Галина Єрьоменко, керівник Українського Центру Медіації при Києво-Могилянській Бізнес-Школі, та Владислава Рябота, радник з юридичних питань програм корпоративного управління, відділ Східної Європи та Центральної Азії Міжнародної Фінансової Корпорації (група IFC, Світового банку).

Медіація як спосіб вирішення суперечок
Медіація як спосіб вирішення суперечок

"Т": Що являє собою медіація і на чому вона базується?

Г.Є.: Це міжнародний загальновживаний термін, що відповідає українскому терміну „посередництво". Медіацією називають процес переговорів, коли до вирішення спірного питання залучається нейтральна третя сторона – медіатор (посередник), яка веде цей переговорний процес, вислуховує аргументацію сторін щодо суті спору і активно допомагає сторонам зрозуміти свої інтереси, оцінити можливість компромісів і самостійно прийняти рішення, що задовольнить всіх учасників переговорів. Тобто, медіація, це один із так званих альтернативних (позасудових) способів врегулювання спорів, ефективність якого є дуже високою.

Сьогодні, якщо сторони не можуть домовитися між собою, то починають шукати варіанти допомоги у розв’язанні конфлікту. Вони звертаються до допомоги арбітрів (частіш за все це судові органи, органи державного управління, керівники підприємств або підрозділів) з проханням розсудити. Зазвичай такі суперечки закінчуються на користь однієї із сторін, тобто внаслідок прийнятого арбітром рішення хтось один завжди залишається нещасливий. І навпаки, одним із наслідків успішної медіації є відчуття перемоги у кожного з учасників конфлікту, і, що найважливіше, – зберігаються партнерські стосунки, люди співпрацюють один з одним і надалі.

Як виявилося, історія медіації в Україні сягає близько 10 років. В рамках донорських проектів було підготовлено чимало медіаторів, але переважно вони так і не знайшли застосування своїм навичкам. Однією з причин невитребуваності медіації є інформаційний вакуум прот те, що застосовувати медіацію просто вигідно з усіх точок зору: заощаджуються кошти на судові витрати і послуги юристів, заощаджується час на розв’язання спору. Окрім того, зменшується до мінімуму можливість упередженого підходу при прийнятті рішення саме тому, що рішення приймають самі сторони. Великою перевагою є також те, що відсоток добровільного виконання рішень, прийнятих за взаємною згодою, є дуже значним. Хоча слід зауважити, що є і досить успішний досвід застосування медіації в Україні (наприклад, у сфері відновного правосуддя (примирення злочинця і потерпілого), охорони здоров’я, cпорів між господарюючими суб’єктами, конфліктів на робочому місці, сімейних відносин).

В.Р.: Варто нагадати, що Міжнародна фінансова корпорація (IFC) з одного боку займається інвестиційною діяльністю, а з іншого – впровадженням проектів консультативних послуг. Ми побачили чергову потребу в медіації в Україні під час впровадження проектів у сфері корпоративного управління. Впровадження тривало десять років і за цей період власники бізнесу навчилися управляти акціонерними товариствами, але так і не навчилися досягати згоди між собою без допомоги вищих органів державного управління чи суду.

Наразі ми маємо досвід успішного впровадження проектів з розіитку медіації в багатьох країнах, зокрема в Пакистані та на Балканах. Ми побачили, що медіація працює. В основному вона використовується у вирішенні корпоративних та комерційних суперечок. За результатами проведеного нами дослідження в Україні було виявлено, що українське суспільство готове до використання медіації, особливо ті власники бізнесу, які прагнуть плідно працювати, а не сваритися і перерозподіляти власність.

Г.Є.: Першими ознаками того, що люди шукають альтернативні способи вирішення суперечок, є зростання кількості звернень до третейських судів. Це не державні органи, які свої вердикти виносять не від імені держави, а від власного імені. Усе третейське судочинство засноване на довірі сторін до конкретної людини, яка має гарну репутацію, спеціальну освіту і здатна зважено розсудити конфлікт. Єдина обов’язкова вимога – щоб кандидатура третейського судді була схвалена як позивачем, так і відповідачем у цивільній справі. Тільки в цьому випадку рішення такого судді визнається легітимним і може бути передано на виконня до державної виконавчої служби. Але поряд із сильними сторонами, третейські суди мають і слабкі: зменшити вірогідність заангажованості особи, яка приймає рішення, майже неможливо.

На відміну від будь-яких інших методів розв’язання конфліктних ситуацій, медіація дозволяє сторонам особисто приймати рішення. Методи медіаторів суттєво відрізняються від методів, які використовують юристи під час розгляду конфліктів. Якщо юрист дивиться на події, що призвели до виникнення суперечки, робить попередній аналіз фактів, шукає винуватця, який повинен відшкодувати нанесені збитки, то медіатор не розглядає минуле, а враховуючи сьогоднішню ситуацію, налаштовує людей на домовленість у майбутньому. Медіатор допомагає визначитися, чим саме обидві сторони можуть поступитися, щоб дійти згоди, адже проблема може полягати в тому, що одна із сторін не може точно сформулювати свою зацікавленість. Наприклад, якщо розглядати внутрішньокорпоративні відносини, то в цій сфері внаслідок суперечок, виникає дуже багато негативних емоцій і образ, які заважають думати розсудливо. Але завдяки майстерності медіатора стає можливим спрямовувати емоції в правильне русло; люди розуміють, що їх не влаштовує і що насправді їм потрібно.

В.Р.: Дати "випустити пар" - це один із етапів медіації. Коли людина виговорилася, вона здатна підходити конструктивно до потрібного їй питання. В медіації ніхто не диктує вирішення питання. Послуги медіатора не потрібні в тому випадку, якщо обидві сторони самостійно здатні вирішити питання і дійти згоди шляхом переговорів. Залежно від того яка суперечка, людина має декілька варіантів вирішення питання: суд, переговори, медіація або арбітраж.

"Т": Які послуги пропонує Український Центр Медіації (УЦМ), що створений при Києво-Могилянській Бізнес-Школі?

Г.Є.: Ми вважаємо, що запорукою успіху діяльності УЦМ повинні стати бездоганна репутація і дійсна, а не проголошена незалежність. Український Центр Медіації має намір діяти у двох напрямках – навчання медіаторів (освітня сфера) і надання послуг незалежними медіаторами. Також ми збираємося розвивати програми по переговорах, які концептуально базуються на тих самих принципах, що й медіація. Цей продукт буде сильно відрізнятися від того, що пропонується зараз, і по своєму формату буде більш наближений до програм бізнес-школи.

На сьогоднішній день головним завданням Центру є донести інформацію про медіацію, як ефективний інструмент у вирішенні конфліктів та продемонструвати успішний досвід її застосування.

"Т": Чи є медіація панацеєю при всіх конфліктах?

Звичайно, що не будь-який конфлікт можна розв’язати за допомогою медіації, і не всі медіації є стовідсотково успішними. Чому медіація може бути не успішною? Один із принципів медіації – незалежність та неупередженість медіатора, і якщо цього не буде дотримано, медіація не буде успішною. Люди, які звертаються до медіатора повинні бути впевнені, що він не буде маніпулювати ними і діяти лише в інтересах обох сторін. Тому ми збираємося надавати сторонам можливість обрати собі посередника з переліку незалежних медіаторів, яких рекомендує УЦМ. Сторони будуть мати рівні можливості вибрати саме ту людину, яка влаштує обидві сторони. Щоб медіатор не був заангажований, вирішення організаційних і фінансових питань бере на себе Український Центр Медіації.

"Т": На кого розрахований цей продукт?

В.Р.: Суперечки можуть виникати між трудовим колективом підприємства та менеджментом організації, менеджментом та власником бізнесу, а також між самими власниками в сфері корпоративного управління.

Г.Є.: Якщо говорити про учасників наших програм, то навички медіаторів дуже в нагоді були б менеджерам з персоналу, юристам, консультантам, особам, які професійно займаються розв’язанням конфліктів тощо.

Щодо сфер розв’язання конфліктів, Міжнародна фінансова корпорація більше тяжіє до вирішення суперечок у галузі корпоративного управління. УЦМ не обмежує себе певними сферами застосування медіації. Ми будемо надавати можливості отримати базові навички медіатора, які можуть мати універсальне застосування, а з часом плануємо організацію програм підвищення кваліфікації з певною специфікою щодо сфер застосування. Так, наприклад, при вирішенні конфліктів в організації медіатору прийдеться стикатися з виром негативних емоцій, якими треба буде управляти, в той час як в комерційній медіації емоції майже не мають значення.

Щодо партнерських зв’язків, то УЦМ має певні домовленості про співпрацю з Союзом кризис-менеджерів України, Федерацією Профспілок України, з організаціями, які займаються захистом прав споживачів. Крім того є наміри обговорити можливу співпрацю з професійними об’єднаннями і об’єднаннями юридичних осіб, які працюють в банківській, страховій сферах. Взагалі ж ми маємо багато різних і досить амбітних планів на співпрацю з різноманітними українськими державними и недержавними організаціями.

Сфери діяльності УЦМ – комерційні (господарські) спори і конфлікти, корпоративні відносини, побудова внутрішньорганізаційної системи управління конфліктами (включаючи медіацію). Щодо внутрішньоорганізаційної сфери застосування медіації, мені хотілося б проанонсувати унікальну можливість, яка буде запропонована в рамках проекту. Для сміливців, які готові визнати, що в їхній організації конфлікти стали проблемою (що виявляється досить важко визнати), ми можемо запропонувати спеціальний проект, який буде виконуватися нашими колегами із Університету Св.Томаса (Міннесота, США) за фінансової підтримки наших партнерів. Ми сподіваємося надати допомогу і заощадити компанії-учаснику проекту час, який витрачається на розгляд конфліктів, заощадити витрати, пов’язані з плинністю кадрів, пошуком, адаптацією і навчанням нових співробітників, міжособистісними конфліктами, які не дозволяють менеджерам працювати ефективно один з одним тощо.

"Т": Ви назвали в яких сферах діяльності доцільне застосування медіації. А чи є такі сфери в яких не застосовується медіація? Чому?

Г.Є.: Я вважаю, що таких сфер не існує, існують лише різні типи конфліктів. Треба розглядати кожен випадок окремо, щоб досвідчений медіатор мав змогу вирішити, наскільки доцільно проводити медіацію. Якщо дивитися на досвід західних колег, то наприклад, в Боснії розуміють користь медіації і досить успішно застосовують її у розв’занні різних суперечок. Навіть судді, перед розглядом справи визначають, який конфлікт піддається медіації, а який ні.

В.Р.: Наприклад, у випадку рейдерства, медіація не потрібна, тому що люди не налаштовані на вирішення конфлікту. У сферах, пов’язаних з ворожим захопленням або корпоративними війнами, а також у випадках шахрайства, медіація навряд чи спрацює. Існують суперечки в яких не потрібне вирішення питання, а потрібен документ із суду, який закріплює позицію однієї з сторін. Безумовно, така суперечка не є придатною для медіації.

Г.Є.: Один з принципів медіації – добровільньність сторін. Якщо одна зі сторін заперечує втручання медіатора, краще не починати процес, бо результату не буде. Форми медіації можуть бути різні, залежно від специфіки конфліктів з якими ви маєте справу. Наприклад, під час медіації зовсім не обов’язково, щоб представники обох сторін знаходилися в одному приміщенні. І тоді медіатору в нагоді будуть навички reframing – рефреймінгу (перефразування). Наприклад, якщо одна із сторін в окремій кімнаті говорить: "мій чоловік впертий", від медіатора друга сторона в іншій кімнаті може почути: "Ваша дружина хотіла б, щоб Ви більше прислухалися до її точки зору".

В.Р.: Медіатор повинен не чути, що говорить людина, а розуміти її, вловити ту думку і ідею, яку вона прагне донести. Існують спеціальні методики навчання, щоб медіатор міг відтворювати ідею в такий спосіб, щоб це не образило особу.

"Т": Які навички необхідні медіатору? Чому можна навчитися?

Г.Є.: Ми сподіваємося, що завдячуючи підтримці нашого партнера – Міжнародної фінансової корпорації [IFC], учасникам пілотних проектів будуть надані унікальні можливості вчитися у кращих медіаторів світу. Програми будуть супроводжуватися синхронним перекладом, а вартість пілотних програм буде нижчою за реальну вартість таких програм. Але буде проводитися серйозний конкурсний відбір, під час якого будуть перевірятися здібності бути медіатором. Загалом особа повинна вміти аналізувати інформацію та узагальнювати її, бути активним і уважним слухачем тощо. Всі інші якості розвиваються під час навчання, Ми будемо шукати можливості для стажування молодих медіаторів під наглядом досвідчених фахівців. Із кращих перших випускників буде сформований корпус незалежних медіаторв УЦМ.

В.Р.: Медіатор повинен частково бути психологом. Наприклад, при розлученні подружжя, може виникнути тиск з боку однієї із сторін. В такому випадку медіатор повинен наодинці поговорити з обома сторонами і, визначивши інтерес кожного, допомогти вирішити суперечку таким чином, щоб кожна із сторін мала рівні права і отримала емоційне задоволення. Адже, якщо одна із сторін залишиться пригніченою, то чим медіація відрізнятиметься від суду?

Г.Є.: Коли під час медіації домовленість між сторонами відбулася під тиском, то на наступний день одна із сторін може відмовитися від домовленості. Тому, якщо ми хочемо результату від медіації – всі правила і процедури, щодо неупередженості, незалежності та дотримання інтересів кожної зі сторін, повинні бути виконані.

"Т": Скільки часу займає медіація?

В.Р.: Залежить від того, наскільки сторони готові до примирення. Медіація може займати від декількох годин до декількох зустрічей. Нормальна медіація триває не більше 5-6 годин, якщо ж вона затягується на довший час, то це, як правило, свідчить або про неготовність сторін або про низький рівень підготовки медіатора.

"Т": Чи закріпляються результати медіації певним документом?

В.Р.: Наразі, процедура закріплення ще не врегульована, але як ми бачимо в інших країнах, наприклад, в Словенії – це один з етапів суперечки, який закріплений в процесуальному законодавстві. Суддя направляє справу на медіацію, до того як почнеться судовий розгляд. Коли ж сторони досягають домовленості, це оцінюється як мирова угода. В нашій країні теж передбачена мирова угода, але вже в судовому процесі. Щоб не прив’язувати медіацію до судової системи ми робимо ставку на бажання людей і розуміння механізму, який наявний в компанії. Звичайно домовленість треба чимось закріплювати, тому залежно від складності суперечки, укладатиметься договір між сторонами. Після медіації буде проводитися супровід.

"Т": Які ваші плани щодо успішного впровадження проекту?

В.Р.: Цікаве питання. Медіатора можна навчити, та мені здається, найкращими є ті, що вже мають природжені здібності, які не треба переборювати в собі. Хорошим є медіатор, який вміє слухати, аналізувати. Для того, щоб стати медіатором спеціальна освіта не обов’язкова. Тим не менше, наш менталітет показує, що більше довіряють тій людині, яка має відповідну освіту. Ми хочемо бути впевнені, що наші медіатори не будуть поступатися якостями наданих послуг медіатором з закордону, тому збираємося запросити найвідоміших у світі тренерів для проведення навчання. Майже в кожній країні є свій тренінговий центр медіації. Зараз ми проводимо конкурс між медіаторами різних країн, щоб відібрати найкращих. Ми шукаємо таких, які вже вчили українців, знають наш менталітет і можуть адаптувати програми під українські потреби. Через перекладача медіація не буде ефективною, тому що втрачається головне – емоції, активне слухання і т.д. Ми будемо сприяти підвищенню їхнього потенціалу і кваліфікації. Після закінчення навчання і отримання сертифікатів плануються додаткові курси. До речі, не всі отримують сертифікати, і це - перший показник якості. Різні організації, з якими ми проводили переговори відзначали, що зі 100% людей, які складали іспит, лише 70-80% отримували сертифікати.

Ми плануємо об’єднати всіх медіаторів України і створити велику спільноту медіаторів. Багато медіаторів на Україні не мають практики, тому ми спробуємо зібрати їх та допомогти підвищити їхню кваліфікацію.

Г.Є: На жаль ми не можемо точно сказати наскільки ці цифри достовірні, але на сьогоднішній день в Україні існує біля 2-3 тис. осіб, які навчалися на програмах для медіаторів протягом 10 років..

Якщо говорити про ставлення держави до медіації, то ще в травні 2006 року був виданий Указ Президента України N 361/2006 "Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартов". Заходами по впровадженню Указу в життя було передбачено, що "втілення потребує медіація - діяльність професійних посередників, які спрямовують учасників юридичного спору до компромісу і врегулювання спору самостійно самими участниками". І це природно. Наприклад, перше, що ти бачиш на сайті британського об’єднання медіаторів - це інформація про те, що вони заощадили державі мільйон фунтів стерлінгів за рахунок розвантаження судової системи шляхом досудового урегулювання конфліктів. Наразі також вже підготовлений проект Закону про медіацію, який поданий до розгляду у Верховну Раду.


Читайте также лучшие публикации раздела «Гость портала»:
Михаил Вейсберг
[МКГ Аллы Заднепровской "Живое Дело"]
 

ГОСТЬ ПОРТАЛА
Владимир Маличевский
[Consulting center IPCM]



Внимание! Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.
← Перейти на  главную страницу
О портале
Подписка на новости
Размещение рекламы
Условия републикации
Тренинговым компаниям
© 2006-2017, Центр Развития Карьеры
"Формула Успеха", тел.: (044) 501-28-68,
e-mail: editor@training.com.ua